Таких,як ти,не зустрічала я ніколи,
Таких,як ти,більше ніде нема.
Лежу і згадую оту розмову,
Яка забрала з мене все життя.
Усе для тебе було жартома,
Допоки я зсередини тихенько помирала.
Не бачив ти в очах моїх печаль,
Та й я тобі нічого не казала.
А потім ти сказав мені про неї,
Про ту,в чиїх очах зірки.
"Вона прекрасна,наче лебідь,
Я хочу все життя із нею провести."
Іще не раз почую про кохання,
Побачу,що щасливий з нею ти.
А я мовчатиму і всі мої зізнання,
Потонуть тут,в коробці,де листи.
Катя Генц
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
