Благословенний будь, народе мудрий.
Помазаний від Бога на віки,
Весь розпорошений, багатий людом,
Страждав несамовито ці роки.
В Твоєму серці відпечаталась Треблінка,
І Аушвіца камер жах,
Та йшла туди із немовлятком жінка,
Не знаючи такого слова- страх
Ти все чекав Христа-Месію,
Щоби нарешті рабства пута знять,
І непідробну мав надію,
Царя великого признать.
Та тут бідак родився- незаможний,
Без почестів й рубінів в сто карат,
Він словом непокоїв душу кожну,
І книжники побачили нелад.
Прийшов, порушивши покій одвічний,
Де сите черево немає меж,
Де буква мертва важливіша,
Від праведних душі одеж.
Пилат стояв й не відав що робити,
Бо не вбачав серйозної вини,
Мовляв філософ- може говорити,
А Ти кричав: "Розпни, розпни, розпни…"
І тут звершилося пророцтво давнє,
Живого Бога не прийняв нарід,
Благословення й водночас прокляття,
Поніс через віки він рід у рід.
Але судилось так, ще перед Віком,
Що Ти не визнаєш Христа,
Бо наш народ язичницький, невірний,
Через той Хрест народом Божим став.
Тепер, в кінці часів, єврейський люде,
Без вас не можем ми, і ви без нас,
Війна кривава стане братнім миром,
Глаголить так священний глас.
Як Авраам колись почув із неба:
"Розмножуйся, як збіжжя із стебел",
Так і в моїй душі нестримна є потреба,
Благословить, Ізраїлю, Тебе!
Сухович Орест Євгенович
