Шелестіла верба над водою,
Все рум’янився хміль в яворах,
Йшла невпинною осінь ходою,
В небо крила підняв свої птах.
Погляд з ніжністю
всього торкався,
Де змогла —
дотягнулась рука,
З неба промінь
летів-посміхався,
З-поміж хвиль
посміхалась ріка.
У блаженстві, в її прохолоді
Подих з вітром в обнімку літав,
Не було би претензій погоді,
Якби дощ в ній
весь день накрапав.
Ішла осінь, на неї молилась,
Позолотою клен шелестів,
Уже справжня,
уже не наснилась,
Погляд тішився, тихо радів.
09.09.2024.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
