Шелестіла верба над водою,
Все рум'янився хміль в яворах,
Йшла невпинною осінь ходою,
В небо крила підняв свої птах.
Погляд з ніжністю
всього торкався,
Де змогла —
дотягнулась рука,
З неба промінь
летів-посміхався,
З-поміж хвиль
посміхалась ріка.
У блаженстві, в її прохолоді
Подих з вітром в обнімку літав,
Не було би претензій погоді,
Якби дощ в ній
весь день накрапав.
Ішла осінь, на неї молилась,
Позолотою клен шелестів,
Уже справжня,
уже не наснилась,
Погляд тішився, тихо радів.
09.09.2024.
