І я тебе досі нестримно кохаю,
Відкинути це рівноцільно стражданню.
Мечем ударяєш,
Байдугу зрощаєш,
А я почуття все ще ті не здолаю.
Бо я тебе досі нестримно кохаю.
У скронях пульсує вся кров від бажання,
А ти ж відхиляєш всі відчайдушні благання.
Словами стріляєш,
Серця віддаляєшся,
А я силует твій досихпір вимагаю.
Бо я тебе досі нестримно кохаю.
У погляді, що доторкнеться — мовчання,
Та в кожному русі моєму — зізнання.
Про тебе згадаю —
Тебе уявляю
Життя задля тебе докорінно зламаю.
Бо я тебе досі нестримно кохаю.
І якщо ти колись покохаєш взаємно —
пам‘ятай! Це точно не буде даремно…
Яна Стаднічук
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
