Я так втомилася від них,
Скоро зжеруть вони мене
І не залишать ані крихти.
Кожен день їх бачу й чую.
Ці люди.
Ці втомлені люди.
Чому ми всі чужіємо кожен день?
Не розуміємо, сваримось, кидаємо,
Може ми від цього так втомились?
В нас є кров, очі й голос
Тоді чому чужіємо кожен день?
Пам'ятаю свого діда
Такий добрий, не чужий.
Казав що кров єдина наша,
В неї пил зоряний тече.
Зорі в венах, у крові біжуть,
Їм я чогось заздрю.
Вони єдині й сяють разом,
Ніколи не чужіють.<br>Поллі Ісай
