Її руде, сумне волосся лежало на його теплих грудях.
Вона завжди відчувала з ним спокій.
Коли знаходилася коло нього, одразу клонило її в сон.
Спляча красуня лежала на нім.
Кінчики його пальців водилися по її волоссю, закотуючи за мошку вуха.
Ніжними дотиками він оберігав її сон.
Тихо шепотів їй, яка вона є – бажана та кохана, щоб навіть у сні цього не забувала.
Далекий місяць світив тої ночі дуже яскраво, птахи співали для них колискову,
щоб вони розуміли, як це казково.
Лопатовська Вікторія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
