Її руде, сумне волосся лежало на його теплих грудях.

Її руде, сумне волосся лежало на його теплих грудях.
Вона завжди відчувала з ним спокій.
Коли знаходилася коло нього, одразу клонило її в сон.
Спляча красуня лежала на нім.
Кінчики його пальців водилися по її волоссю, закотуючи за мошку вуха.
Ніжними дотиками він оберігав її сон.
Тихо шепотів їй, яка вона є – бажана та кохана, щоб навіть у сні цього не забувала.
Далекий місяць світив тої ночі дуже яскраво, птахи співали для них колискову,
щоб вони розуміли, як це казково.<br>Лопатовська Вікторія