—

Мої думки тобою забиті,
І мені вже так набрида
Все згадувати, кричати, ридати…
В мені на нього сил нема.
Та якби побачи мені тебе
Й не відступати більш ніколи…
Я не твій друг з близького кола,
Не однокласник я, ніхто.
Пуста картина в галереї,
Така ж пуста, як й твої почуття до мене.
Хоч не зустрінемось ніколи,
Та спогади ж усі живуть:
Години ті такі яскраві,
Коли ми удвох із тобою
І ліхтарі освітлюють дорогу.
І це мене ніколи не залишить,
Ти в моїй голові живеш.
Уже ти там давно ростеш,
Як квітка темної ночі…
Анна Тер