***

Вечірній дощь, вже другий тиждень осінь
Мій мозок знову мріє….досить..
Ми звикли жити лиш одним моментом.
Бо може все скінчитись разом з вибухом шахеда…
Ще гірше, прилетить клята ракета….
В новинах зранку прочитаєте "об этом"
Набридлі ці безсонні ночі
В похмуре, чорне небо вилупляти очі
Накривши сина ковдрою, чекаючи відбою
Про себе шепотіти "спи, батьки з тобою поряд"
Згасає віра, що все зміниться на краще
Чим ближче сніг, зима, стає все важче…
Роман Бойченко