Боюся крайнощів твоєї думки,
Ти в римі осені сміятися могла.
Цукром січню ти береш за руки,
Стуки "вічного" зупиниш двигуна.
У грудях тиша; ти сліди розлуки,
Ти витвір п'яного папера і пера.
Ти трохи більше за мої состунки,
Ти перед віршем — написані слова.<br>Михайло Нечипуренко
Дуже гарно🙂