У деяких душ не шукайте ран,
Деякі души рвали шматками –
Був у людини свій океан,
Та його роздерли брудними руками.
Вити на сонце? Збирати шматки?
Але кращі із них тепер поза світами.
Проганяти, як радять, пекельні думки?
– Та це єдиний скарб, що залишився сталим.
Відшматовано серце, немає шляху,
Щоб піти від спустілої власної долі.
Не знайти в усім тілі клітинку таку,
Щоб вона не стогнала від їдкого болю.
27.09.2024
Наталка Україна
Наталка Україна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
