Дірка в серці, та все це пусте –
Сивий павук зв’язав павутину.
Кров вже не йде, око сухе,
а рана загоїлась наполовину.
Я так звикла до похмурих днів,
До падолисту посеред липня,
Засинати та бажати гарних снів,
Бо лиш там буваю я щаслива.
Там іскриться усмішка моя єдина,
І рум’янець поверх твоїх щік,
Там, де я ще радісна дитина,
Наш прекрасний двадцять третій рік.
Там, де була віра в людей,
Де лежала я у омуті любові,
Де був мій любий колір очей
І кучері, мов карамельки цукрові.
Там, де не було пустих діалогів,
Коли від емоцій не стулити повік,
Де не потребувала душа педагогів.
Наш прекрасний двадцять третій рік.
Анна Швець
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
