…

Чому він так вірить їм?
Ну чому так багато поганого за мене…
Що ж роблю я не так?
Хоче розійтись? Давай, розходься.
Але тільки з тобою я вірю в щирі, ніжні почуття.
Дивно все ж таки це все.
Любить, певно, і сумує, але відпускає так же й легко…
Вірить всім, але не мені.
Дивно, правда ж?
Ігнорує, але знає, як мені… Засинає, хоча знає, що сумую.
Любов? Не вірю тепер у таку любов. Вірити всім, але не мені.
Гарний початок був: «Любима, все буде добре», «Приїду до тебе».
А тепер — закінчення з описом «Happy end».
Люблю тебе, коханий…

Анон