Мати.

Народила мати, три маленьких сина.
Ніченьки не спала, в день гулять водила.
Бистро підростали, вже парубкувать стали.
Але так раптово, кацапи напали.
Збирала синів мати, на фронт, по одинці.
Захищати Україну від отих ординців.
Старший в Маріуполі був на Азовсталі.
Бились там відважно, день і ніч тримались.
Вісімдесят чотирі дні і ночі бійці продержались.
Полягли Герої, вічний спокій їм і Слава.
Другий син дорогу, захищав на Київ.
Колони руських танків мусив зупинити.
У нерівний бій, пішла наша піхота.
Бій тривав той довго, та не пройшла колона.
Прийшла матері звістка, що син лежить в санбаті.
Одірвало йому ноги, рашиським снарядом.
Третій, що найменший, пішов до воєнкомату.
Хоче він помститись,тим рашиським гадам.
За двох братів рідних і за свою маму.
Яка посивіла,як про все дізналась.
Мама не відмовила, нічього не сказала.
Тільки найменшого сина, на фронт собирала.
Син пройшов безстрашно всі дороги ада.
Бився під Авдієвкою і під Соледаром.
А мама все чекала і молила Бога,
Щоб живий вернувся, з Перемогою до дому.
Видно Бог почув, ту святу молитву.
Бо повернувся син, з останної битви.
Тетяна