Carpe diem

Боюся крайнощів твоєї думки,
Ти в римі осені сміятися могла.

Цукром січню ти береш за руки,
Стуки "вічного" зупиниш двигуна.

У грудях тиша; ти сліди розлуки,
Ти витвір п’яного папера і пера.

Ти трохи більше за мої состунки,
Ти перед віршем — написані слова.
Михайло Нечипуренко