Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

На межі між світлом і пітьмою, Там, де серце б’ється не з тривогою — з війною, Стану я, мов тінь, що не згасає, На вогневім рубежі — душа палає. Сотні слів — мов попіл у повітрі, Правда — в погляді, не в битві хитрій. Кожен крок — це […]

Стоять вони — мов скелі в буревії, У серці мають волі дивний щит. Їх погляд — небо, сповнене надії, Їх крок — мов грім, щоб ворога розбить. На рідній землі — кожна стежина Їм шепче про дитинство, рідний дім. І кожна пісня, кожна горобина Їм сили додає, у […]

Шепоче тиша — втомлена й сумна, В долонях ніч ховає світлі мрії. Здається, все затихло — та війна Ще стукає у серце, як події. На згарищах росте тонка трава, І плаче вітер в зруйнованих хатах. Летять роки… Але ще жива Та пам’ять в кожнім слові і рядках. В […]

Куля летить — і не знає жалю, Серце проб'є у тиші і в бою. Слово звучить — і не має сталі, Та може зранити душу мою. Куля — миттєва, стрімка, бездумна, Слово — лиш звук, але може вбить. Куля вбиває, коли є влучна, Слово — поволі душу труїть. […]

Тиша впала, мов куля у серце, Біль під шкірою — димом і кров’ю. Я стою — ще живий… Та здається, Що загинув там — разом з любов’ю. Скільки друзів не встало зі мною, Скільки мрій в порох стерла війна… Я вертаюсь додому з журбою, Що на совість лягає […]

ЧУЄ ГРІШНУ Вберіг Госпо́дь життя, вберіг домівку, В молитві ру́ки зво́дила в сльозах, Не допустив той мотлох-вибухівку, Хоч поряд бу́ло гучно… просто жах. Я про життя в молитві все благала, Тремтіла, наче листя на вітру, Та чи почує Го́сподь – я не знала… А з пам’яті жахіття не […]

Серпень прийшов не з квітами в полі, А в камуфляжі, в шрамах і болі. Сонечко — блимає мінами, Душа плаче в окопах, за стінами. Жарко не від спеки — від вогню, Що палить хати і долю мою. Серпень не стиглий, не медовий — Серпень тривожний, димовий, бойовий. Десь […]

Сьогодні світанок — із громом грізним, Тримають рубежі — хлопці залізні. Мовчить в телефоні знайомий номер… По рації доповідь 4 5 0 позивний Жора. . Прийшла СМСка: «Живий. Все нормально». І серце знов б’ється, вже менш аномально. Сусідній підрозділ — втрати… мовчання. Молюсь за всіх і виконую завдання. […]

Ми тримаємось крізь всі перешкоди, Коли навколо — тільки тінь тривог, Нас не зламати ворогам чи незгоді — В серцях наших любов, а поруч — наш Бог. Ми тримаємось, хоч вітер б'є у спину, І сльози дощем падають з небес, Та в кожнім дні ми бачимо причину — […]

Ми будемо разом — коли замовкне грім, Коли над краєм зникне дим згорілий, Перемога увійде в кожен дім, І біль відступить, змиється надією. Візьмемось за руки — без страху й тривоги, У вільній землі, де життя жовто-синє. Де кожен крок — це подяка до Бога, Що зберіг любов […]

Любов через блокпости Сховалась ніч в окопах самоти, Де слово — куля, а мовчання — грім. Та крізь усі залізні блокпости Я серцем йду до тебе напролом. Ти моя зірка в окопному тумані, Молитва тиха в вирії новин. Твій голос — наче дотик на екрані, Що гріє навіть […]

Списки довгі, мов ріки без краю, Імена, що не вкриє забуття. Кожен рядок — мов серце ридає, Кожне ім’я — чиясь втрата життя. На папері — мов цифри статистик, Та у серці — щось затискає. То не просто імена у списках, Це діти України , яких вже немає […]