Вірші про війну: поезія мужності, болю та незламної віри

На троні, зведенім із попелу й болю, Де мир — це загроза, а тиша — це вирок, Він грає чужу, нав’язану ролю, Ховаючи страх за залізний замок. Він знає: кінець починається з тиші, Коли замовкає гарматний метал. Тому він живе у безмежному лишнім — Бо спокій для влади […]

Мовчання. Вшануємо пам'ять загиблих, Полеглих у битвах за рідну країну. Не бачити їм серцю близьких та рідних Не чути веселих пісень України. Мовчання. Скрізь тиша, а мозок волає: Юнак з фото дивиться, зовсім дитина. Навколо життя, а його вже немає. Посивіла мати, утративши сина. Мовчання. Десь поряд зозуля […]

Ніч. Сніг кружляє легко, тихо. Іскриться в сяйві ліхтаря. Не віщує нічого лиха, Співають струни скрипаля. Адажіо Ремо Джазотто, Що Альбіоні відтворив, Лунає в зимну ніч в повітрі. Працює серце на розрив. В будинку тепло. У каміні Потріскують дрова у такт. Тривожить душу Паганіні, А зовні мчить вночі […]

Війну проклинає згорьована мати. Кляне-проклинає убивцю та ката, Що змусив синочка піти у солдати, Щоб з рідного дому агресора гнати. Рахує хвилини щодня до зв'язку, Не помічає вона сивину, Що білою сіллю голівоньку вкрила, Тривога й туга униз плечі схила. Молитви шле Богу знедолена мати З проханням синочка […]

Спить солдат, поволі догоряє свічка, лиш тремтять метеликами вії. Золота коса і жовто-синя стрічка... А надворі вітер снігом віє! Все пройшла - і заборону військкомату, всупереч сльозам в очах родини. Як змогла вона у руки зброю взяти дівчина, недавно ще дитина! Спить дівча, вогкий бушлат і чорні берці, […]

Два злодія зустрілися і ділять Україну Один, вбиваючи людей, другий фейковим миром, Бідою скористатися, обдерти, обібрати. В країни, що в війні згорає останнє відібрати. Один кривавим джерелом країну заливає, Пекельним полум`ям міста щоночі поливає. Другий же придивляється, де б рученьки погріти, З нагоди скористатися. Та правди ніде діти […]

Він ішов неквапною ходою і наплічник, наче автомат, втомлено підтримував рукою демобілізований солдат. Він ішов -- чужий для цього світу, що живе без воєн і звитяг. Переживши на війні два літа, він постарів на ціле життя! Бабці, діти граються на ґанку, сміх веселий, музика здаля... Оглядалися дівчата в […]

За Новий Переможний рік! За Перемогу України! За те щоб Мир настав вовік На всій землі у всіх країнах! Щоб повернулися назад, у рідний дім, на Батьківщину. Кого заставила війна Покинути рідну країну. Щоб з диму вогняних зірок, Які війна нам надсилає, Її пекельних сторінок Де все живе […]

НІКОЛИ НЕ ПРИЙДЕ ЗВІДТІЛЬ Пробач мене, мамо, пробач мене, рідная нене, Додому, рідненька, я більше уже не верну́, Тепер на могилу ти будеш ходити до мене, Неначе до шлюбу, вдягнула мене у труну́. Не плач же, матусю, не плач, моя рідная пташко, Свічу загасили мені воріженьки в бою́, […]

ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ ЗАБРАНИХ ЖИТТІВ (Світлій пам’яті полеглих 128-ї бригади) В нас знову біль, страшні болючі втрати, Вражи́на клята й забрані життя, Не можемо такого ми прощати, Ніко́ли це не пі́де в забуття. Сто двадцять вісім… Горе, біль і сльо́зи, І знов десятки забраних життів, Війни́ вирують в нас […]

ХАЙ БУДЕ ДЕНЬ БЛАГОСЛОВЕННИМ Хай буде день благословенним, Хай сонце променем торка, Хай кожен гріх буде́ проще́нним Й торкає Божая рука. Хай буде день на славу Божу, Щоб він у спо́кої минув, За це в молитві ру́ки зво́джу, Аби Всевишній нас почув. Хай буде день у тиші, Боже, […]

ДЯКУЮ І МОЛЮ Я дякую, Боже, за нічку прожиту, Що цілі ворожі до нас не пустив, Не радий ніхто з нас ординців візиту, Надіюсь, що наші гріхи ти простив. Я дякую, Боже, що бачу я небо, Що ранок зустріла в домівці я знов, Я руки в молитві складаю […]