Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

Я відчуваю своїми очами, Як швидко на війні наш час біжить, Як побратими старіють роками, Тут у вогні, за якусь там мить. Тут на нулі — і час нулем, По колу ходить, не спиняється, Тут відлік за своїм календарем, Де все за власним карбом коїться. Час на життя, […]

Зникають.., зникають.., зникають вони, Усі, хто був поруч в усі мирні дні, Зникають у часі знайомі та друзі, І просто у безвість зникають вони. Хто промайнув у твоєму житті, Кого випадково зустрів на путі, Хто правий був, а хто винуватий, Хто мирним був, а хто був солдатом. Війна […]

Земля аж дрижить під важким залізом, І небо роздерте вогнем навпіл. Ми втиснуті в глину сирим окопом, Де дим перемішаний з потом і пилом. Тут ніч не приходить — вона прилітає Разом із свистом чужих батарей. І кожен із нас уже добре знає, Якою ціною тримають людей. На […]

Коли замовкне врешті горизонт, І КАБи перестануть гризти небо, Ти згадуєш не вибухи, не фронт — А дім, куди вертатися нам треба. ​Де босим біг від мами до бабусі, Стежками, де дитинство промайнуло. Стадіон, турнік... і в кожному русі — Те рідне, що війна не закреслила. ​Туди привіз […]

За що все це нам? За волю! За те, що не скорилися ми, Кацапській гнилій потворі, В запеклій борні й вогні. За те, що ми вільні люди, За те, що ми козаки, Що дихаєм на повні груди, У власному славнім житті. За те, що ми любимо працю, Ми […]

Не плач за мною. Я тепер — трава. Я теплим вітром овіваю плечі. Я — ті невимовні в журбі слова, Що ти почуєш у глибокий вечір. Я не боявся. Просто не встигав Згадати все, що серцю було миле. Я в землю вріс — її я обійняв, Щоб ви […]

Окопний біль. Зубами держим край. Земля кричить під нами від металу. На небо не дивись і не благай. Атака. Ніч. Нас знову стало мало. Там мій шеврон, просякнутий вогнем. Притиснув рану. Пальці заніміли. І попіл став останнім нашим днем. Не всі дожили. Ми — не доробили. Горить вогонь […]

Позаду пустка. Чорний силует. Лишився дім, де пахло свіжим хлібом. Тепер там тільки згарище й скелет, І вітер виє під розбитим небом. Усе життя — у пластик, у вузли, Усе, що будували ми роками. Тікаєм в ніч від попелу і мли В чужі краї, під іншими зірками. В […]

У телефоні — стисле «всі цілі», Ніч під обстрілом, порох і дим. Страх відступив, розвіявся як дим. А під під’їздом — квіти розцвіли, Й татусь заклопотаний, молодий. Він важно пакує візок у багажник, Готує малечу до перших пригод. Там — бій за майбутнє, запеклий і мужній, А тут […]

На берцях пил, а фліска в синім димі, Ми в землю цю по лікті вросли в бліндажі. Тут не до слів — ми в кожнім міліметрі, На цій останній, випаленій межі. Все на собі: БК, калаш, рукзак, каністра, Бензин дотяг, щоб гув той генератор. Але погода вмить змінилась […]

У тиші чути, як гуде генератор, Як десь над посадкою висить «крило». І як у темряві втомлений оператор Стискає рацію, мов батькове тепло. Здається, завмерло навколо все живе, Лише «мавік» у небі тихенько дзижчить. І «кажан» над степом невидимо пливе, Вишукуючи рух у холодну цю мить. А потім […]

Я одна, я у полі воїн, Я одна на пагорбі стою, По два боки від мене окопи — Я тримаюсь за землю свою. Полягли вже волошки сині, І голівки будяк погубив, А ромашки — тендітні, білі — Вкрили землю, мов білий пил. Я одна, я у полі воїн, […]