Сучасні вірші про війну: авторська поезія незламності

Маленькі тіні у холодних залах, Де тиша б’є у стіни, мов прибій. Їм мами колискових не співали — Їх заколисував кривавий бій. Дитячі очі просять допомоги, Вміщають біль — дорослим не піднять. А їхні чорні ночі — це тривоги, Де шепіт й шелест в розпачі кричать. Розносить вітер […]

Олешки Місто, де родився я, Місто, де земля цвіла. Місто, де цвіли думки, Місто, де любили ми. Херсон Місто на краю Дніпра, Місто, де навчався я. Місто, де любов зійшла, Місто, де дорослим став я. Доля Там, на березі сивого Дніпра, Два міста і моя доля одна. Як […]

Херсону Місто, яке не може вмерти, Місто, яке повинно жити. Місто, що встоїть від смерті, Місто де плачуть діти. Де світло і тьма зійшлися в двобою, Де асфальт щодня умивається кров’ю. Де тьма розважається, як на сафарі, Де смерть та безумство гуляють в парі. Зійшлися в двобої воля […]

Кочове плем'я російської біди, Б'є копитом смерті там, де живі ми. Залишивши землю, де попіл і зола, Розповзлася світом голодна орда. Випалені степи, отруєна вода, Сморід стоїть усюди, де пройшла вона. Гість прийшов непроханий туди, де все цвіло, Гість зневажений, зі сходу — як завжди було. Рать стала […]

Втрачаєм те, що втратили давно вже, І серце пропускає раптом мить. Пізнали те, чого й не знали б, мабуть, Якби цей ворог не прийшов нас вбить. Уже в руїнах все навколо спить, І погляду ніде вже зачепитись. А небо кожен день від бомб вищить, Снаряди, дрони — нині […]

Війна страшна, а треба жити, Хоч інколи від болю хочеш вити. І знову вибух сколихнув все місто, Де вчора ще звучало щастя чисте. Війна страшна, а треба жити, Крізь сльози новий день зустріти. Збирати світло серед темноти, І попри все вперед іти. Війна страшна, а треба жити, Ближнього […]

Місто, якого нема, Тільки ім’я на карті. Пострілу слід і пітьма, Місячний кратер на старті. Тіні ніде не знайти, Все тут лежить у руїнах. Голі стирчать стовбури, Вітер їх мине невпинно. Вулиць стрічки — врізнобіч, Друзки колишніх названь. Який тепер з них запит, Де пустка замість знань? Всюду […]

Між небом і землею, Між світлом і пітьмою. Навіщо це знущання, Над самим собою? Життя, як у бляшанці, В одному й тому колі. Не краще знайти сили, І вирватись на волю? Радіють, як ті діти, Шматку чужого хліба. Куди ж поділась гордість? Куди ж поділась сила? Так, звісно, […]

Застигло місто у жалобі За павшим воїном своїм. Дерева гілля опустили, Щоб попрощатися із ним. Сумують вулиці в щему, І квітами устелена хода. Неспішно прапор пропливає, І щильно замкнуті вуста. Стоять в жалобі на колінах Хто знав бійця, і хто не знав. Так проводжають чийогось сина, Який життя […]

Сиджу у затінку, на лавці, біля дуба. Ротація пройшла, відпустку надали. На голій гілці кряче ґава говірлива, А у кущах старий котяра заскімлив. Ото і метушня та гамір весь у парку, Ні обстрілів, ні зойків від бійців. Оцепенів від тиші я на лавці з ранку — В окопі […]

Хай чує світ, що спить у теплих шатах, Поки від вибухів здригається земля: Тут у підвалах помирає мати, Слізьми історію малює там дитя. Тут чорний попіл замість білих квітів, І замість площ — розстріляні серця. Ми змушені у пеклі цьому жити, Де звірства не знаходять вже кінця. Побачить […]

Ти місто — стоїш на Дніпрі, І дивишся ворогу в очі. І, як, колись Сталінград, Спиняєш навалу щоночі. Руйнуються стіни щодня, Будинки стоять розбиті. Кривава російська орда Спливає кров’ю щомиті. Вся сутність її, ось тут, У ранах твоїх і руїнах. Нам, вільним, не осягнуть: Як звір проріс в […]