В твоїх очах — не просто колір літа,
Не просто зелень молодих дібров.
В них дивна магія, нечувано розлита,
Що зупиняє час і будоражить кров.
Вони — мов два глибокі озерця,
Де сонце грає в лагідній воді.
Торкаються самісінького серця,
Лишаючи усмішку на лиці.
То смарагдовий блиск, то м’яка м’ята,
В них глибина, якої не збагнуть.
Твоя душа — і світла, і завзята —
В тих поглядах прокладає свою путь.
Павло
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
