Що ж бачиш ти у зеркало своєму,
Як подумки летять кудись у вись?
Стоїть там ангел або демон,
І хто з них каже «озирнись»?
Що бачиш ти заплющуючи очі,
Горнувшись до тепла чужих обійм?
Які сни вітають у по думках ночі?
Чий образ кошмаром прийде нічним?
Й прокинувшись холодним потом,
Чи жаль тебе стискає у грудях?
Чи ще пісні сумні линуть у ноти,
Ти підспівуєш шепотом в вустах?
І хоч давно мені байдуже,
Як спиш ти міцно по ночам,
Та час від часу твоя душа
Мурахи пустить по плечам.
І я залякана до болю,
Відсіпнусь ніби від вогню.
Давно я вийшла з твого бою,
Та ще я не скинула броню.
Мені без тебе добре стало,
А думала що впаде світ.
Мене твоя пітьма зламала,
Мене струсили мов той цвіт.
Я не жаліти тебе хочу,
Знаю, що ще болить тобі.
Та як твої безсонні ночі,
Мене ще крутять, крутять в голові…
