Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

Не помічала… Все було в тобі — У погляді, що снився у журбі. До миті тої, як в очах твоїх Розтанув світ — мов тінь без слів. І я осліпла. Пустота. Лиш ти. Навіщо зазирнула..? Перегорнула все на «до» і «після» в мить. Тепер шукаю твої очі коридорами. […]

Ти пішла і навіки застигла у серці, Що мов жаром пекельним рвалося з грудей. Ти пішла і воскресли поховані мерці, Що гріхами моїми були серед людей. Ти пішла і подих завмер в мені болем, Тих казок, що намріяв я досхочу. Мов опудало стою тепер зимним полем, Мов зашиті […]

На полицях — досконалі, без тіні вагань, Зі стандартним обличчям і вічною славою. Вони — еталони чужих сподівань, Стоять у музейній глушині крижаною заставою. А я — серед них, ніби теж з ідеалів, Хоч маю лиш зовнішність — маску, не суть. Усмішка — звіт, а не спалах печалі, […]

Пишу, коли плачу. Не в силах мовчати — Цей вірш мені ближчий за подих живий. Сльоза — не для світу, сльоза — щоб зізнатись, Як тяжко в мені уживається біль. Коли не лишилось ні слів, ні надії, Я сідаю в темряві, мов у сповідь. І кожна рядкова розбита […]

Я пригадую знову... Веселкове кохання… Мов мелодії звуки, в кришталевій росі... Наче музики серця пориви останні Зігрівають й леліють усі миті в житті... Відчуття пурпурове в весняній заграві, Мов промінчиком сонця по шибці бринить... І танцюють у пам'яті круговерті життєві... Все нехай зачекає.... Ще раз хоч на мить. […]

Серед сотні облич брехні Обираю я серцю миле. Буде боляче? Певно ні, Але я заощаджу сили. Серед тисяч сумних очей, Я шукатиму твої сірі. Наче тінь догорівший свічей, Що тепер виглядають змарнілі. Серед сутінок міста твого, По дорогах розмитих туманом. Два уламки дощу на обличчі, Залишають у серці […]

різні в світі є жінки. розпізнати можеш ти? по очах, руках, словах, чи зриває з нею дах?) енергетики сповна? чи істерика вона? чи зручна, чи не зручна? чи ручна, чи не ручна?) різні в світі є квітки. так же само і жінки. є тендітні — без колючки, і […]

А хто для мене ти? Якщо зломив всі попередні стіни, І зруйнував мости. То ж хто для мене ти? Якщо без тебе більше не можу дихати, В страху я самоти. А хто для мене ти? Якщо один цілунок і серце тріпотись, Зриваючись за мить. А хто для мене […]

де були сотні обіцянок, тепер — прокляття без вагань. життя, скажу, таки цікаве: не зрозуміти цих змагань. не треба мені зла бажати — слова вертаються, як гра, яка не зможе врятувати, як воду, що тече з відра. не кличте хворою, прошу я, мій суд — це Бог, не […]

називай мене моїм ім'ям: без прикрас та обгортки м’якої: і не котик чи зайчик, маля, не тваринка я поруч з тобою. не "малишка", "мала" чи "моя" часто чую таке непритомно; бо забувши про моє ім'я, ти мене не помітиш рандомно. хочеш знати мене? — запитай, не пиши «солоденька» […]

вже запізно мене щось питати — краще просто замкнися і йди. моя тиша здачу вміє віддати на твої "винна точно лиш ти!" мене нудить від верещання, що "не так, сину, винна вона" лише дії — правдиве кохання, а не в купі "не я" як лайна. і я стала […]

у мені живуть чотири: одна — вперта, мов стіна. друга — сяє, як те щастя, чи сама, чи не сама. третя — ніжна і ранима, прочитай з її лиця; а четверта — як картина: як мистецтво з рук творця. усі разом - блискавиці: то сміються, то у бій. […]