Сучасна лірика: чуттєва авторська поезія для душі

відпустити болюче минуле... ти пройшла вже багато сходин. а що було, - те було, загуло... а що є? найцінніший один. і забути нікчемні образи. а для чого, скажи, це тобі?.. "тупі фрази" і "чмошні зарази" - та пішли вони разом усі! незнавці ювелірних прикрас - вже й без […]

Є люди такі, як промінь З відкритим та щирим серцем. Лишають по собі спомин Простий на завжди відвертий. Коли наступає темінь, У них не згасає віра. Не тільки щемливий трепіт, Вони викликають довіру. Душа, як відкриті дверці. Не требують перемовин. Знаходять надію в серці, Бо очі у них, […]

Весна несе з собою мрії, Тепло і успіх без вагань. Дає маленьку, все ж надію, Надію в полі сподівань. Природа знову оживає, В душі, наснагою сповна. Тепло у жили проникає. Така жадана всім, весна. Вона дає нам нові мрії, Віру в добро і у дива. Такі малесенькі надії, […]

Коли в очі дивилась барвистого неба, І як сон ті думки, що палають в мені. Обережно пускаю всі згадки про тебе, Що старанно лікують всі рани в тілі. І в момент я мов птаха пірхаю на волю, І той вибір, що вже змінює шлях, Карбував моє серце іскрами […]

Коли в очі дивилась барвистого неба, І як сон ті думки, що палають в мені. Обережно пускаю всі згадки про тебе, Що старанно лікують всі рани в тілі. І в момент я мов птаха пірхаю на волю, І той вибір, що вже змінює шлях, Карбував моє серце іскрами […]

Коли в очі дивилась барвистого неба, І як сон ті думки, що палають в мені. Обережно пускаю всі згадки про тебе, Що старанно лікують всі рани в тілі. І в момент я мов птаха пірхаю на волю, І той вибір, що вже змінює шлях, Карбував моє серце іскрами […]

Коли в очі дивилась барвистого неба, І як сон ті думки, що палають в мені. Обережно пускаю всі згадки про тебе, Що старанно лікують всі рани в тілі. І в момент я мов птаха пірхаю на волю, І той вибір, що вже змінює шлях, Карбував моє серце іскрами […]

Він один залишився, лелека, Поміж холоду хвиль та боліт, Десь у небі вся зграя, далеко, Поряд тихий, між вербами, брід. Уже листя злетіло у воду, Десь покрило траву і пісок, А лелека все там, біля броду, Одинокий, неначе, листок. 15.04.2025. Ганна Зубко

Народилась в найкращій країні. В мальовничім і райськім селі. Там сторічні дуби і по нині, Нам співають гілками пісні. Солов'ї там кохаються в співі... Дзвін зозулі на краю села. Там трава на весні зеленіє. Все цвіте, як приходить весна. Що не двір, то розлога калина, Чорнобривців міцний аромат. […]

Вона була неймовірно вродлива. Неабиякий мала шарм... Одягалась порядно, не хтиво. На плечах був прозорий шарф. Шовковисте по пояс волосся. Чобітки до колін з каблуком. Помічали завжди її хлопці. Не один вже пішов з гарбузом... Її розум, мов космосу сила, Розмова, як спів солов'я. Давно вже себе оцінила, […]

Через пальці на вихідки всі, Через жалюзі на вікнах... Ми знайомі і ми чужі. Я для тебе чергова примха. Втеча зранку і ліжко пусте, І заплакані чиїсь очі. Ти не поруч, а де ти є? Знати водночас і хочу, й не хочу. Через терни разом до зірок, Не […]

Я знову там, де колись почала, Вітер надій роздмухав прах. І те, що подумки кричала Я передам у трьох словах. От ця гнітюча, ворожа сила, Коли довіра розбилась в щент, Моя броня мене воскресила, А от печаль спалить в момент. І що б не думав, вже не цікаво, […]