МОЇ ТОВАРИШІ
Буває, помиляюсь, потім каюсь
І рву на шмаття залишки душі.
Коли я на підтримку сподіваюся,
Де ви тоді, мої товариші?
Коли в біду потрапив з необачності,
Коли вже віра й воля на межі –
За зроблене для вас чекаю вдячності,
Де ви тоді, мої товариші?
Коли я на межі життя і вічності,
Коли благання в кожному вірші,
Коли за крок стою до потойбічності
Де ви тоді, мої товариші?
Ви всі в проблемах у своїх і в радостях,
Бо в кожного із вас своя біда:
В одного щось з машиною не ладиться,
У того з крана не тече вода.
Чужої скрути ви не відчуваєте,
Чужого болю вам не зрозуміть.
За друга ви лише тоді згадаєте.
Коли до вас приходить скрути мить.
Я взагалі на вас не розраховую,
Підтримки також вашої не жду.
Байдужості до вас я не приховую,
Проте в біді допомогти прийду.
Григорій Ляховець
Григорій Ляховець
