Ніч яка місячна, втомлена ворогом.
Зорі сховала за ковдрою дум.
Кулі палають, літаючи прожогом.
А в очах лише сльози і сум…
Ранок, як радість, як нове життя,
Він як подяка з надією…
День – новий виклик, сурове буття…
Не резонує із мрією.
Вечір. І ніби то тихо вкруги.
От тільки страх не вщухає.
Зажурились ліса і луги…
Бо в України серце палає.
І де той спокій? Де кінець?
Сусід розводячи руками,
Зітре всю радість нанівець
"Во имя славнои державы"
Ніч яка місячна, зоряна, вічная
Піснею грає в душі.
Будеш ти, люба, нам підопічная,
Виступаючи проти русні!
Будеш ловити їх в темряві,
Кулі вживляти в серця.
Їх імена писати на дереві
Кінцевою датою орка – мерця!
Тоді прийде добрий ранок,
Тоді буде милий день.
Буде вечір забаганок…
І щаслива ніч натхнень.
26.06.2022 рік
Альона Макарова
