Ніч простинею огорнула,
Відбитком світла сяють зорі.
Рука немов нас пригорнула —
Холодна, наче тихе море.
В кімнаті, сповненій бажання,
Застигли стрілки у танку.
Весна здіймає привітання,
Босоніж ходить по вікну.
І сіре листя оживає,
Мов фарби виливши у траву.
Земля світанок зустрічає
У світанковому вінку.
Щебечуть пташки між гіллями,
Жуки здіймають до хмарин.
У твоє віконце заглядає
Промінчик світлий — херувим.
Кімната вибухне світанком,
Заповнить простір жовтизна.
Пора почати все спочатку,
Мов книжку з чистого листа.<br>Макс Громов
