Поклади свою силу на себе,
Поклади на кістлявий хребет.
Бо ніхто це не зробить за тебе,
Навіть той, хто знає ефект.
Не чекай ані рук, ані втіхи —
Світ не носить чужих тягарів.
Або ти стаєш срібною сталлю,
Або ламаєш ребра між стін.
Поклади свою силу у череп,
Хай думки там, як чорний метал,
Проростають крізь вогнище болю,
Хай стискають свідомість в оскал.
Не проси — тут за слабкість карають.
Не мовчи — тут мовчання як гріх.
Або ти своїм криком зростаєш,
Або зникнеш у слові чужих.
Поклади свою силу під шкіру,
У долоні, що трохи тремтять.
Хай пройдеться тремором гніву
На спроможність власних бажань.
Поклади свою силу в мовчання,
У провалля вугільних зіниць.
Там страх розгорається хланню,
Не знаючи меж і границь.
Поклади свою силу на себе
І гнів свій у ребра впихни.
Що, пече?
Це нічого.
Це ж в тебе.
Всім байдуже — це прямий хід.
Затисни свою лють у лопатки
І ходи з цим і зранку, і вдень.
Твоя сила — це твої порядки,
Твоя відповідь, танець, Орфей.
Ти сам собі — вирок і сповідь,
Ти сам собі — кат і пророк.
Лиш так здобувається воля —
Через кожен затиснутий крок.
Довіра — це слово паршиве,
Довіра — це фальш і оман.
Май рівність від себе до себе,
Май віру у Бога — не впадь.
Це боляче, це ризиково —
Йти без поручнів, йти без стін,
Не чекати святого слова,
Відчувати лише Його тінь.
Це небезпечно — вірити в себе,
Коли тріщить під ногами лід,
Коли навіть молитва — не небо,
А лише твій внутрішній крик.
Поклади свою силу на хрест,
Не бійся цвяху — воскреснеш.
Після зради і крику людей
Хрест допоможе підвестись.
Май рівність від себе до себе,
Не суди і не зрадь у пітьмі.
Якщо віриш — то небо у тебе,
А не десь у чужій висоті.
Не проси ані знаку, ні чуда.
Чудо — це дисципліна кісток.
Ти або вистоїш серед бруду,
Або закриєш свій рот на замок.
Світ байдужий. І це — свобода.
Тут не винні, не праві — живі.
Поклади свою силу на себе
І більше нікому її не неси.
В.М.
25.02.26
В.М.
