Немов білим цвітом поверх бур'янів,
Словом за слово і біль стає менша,
Наче загоюєш рани мої.
Усі слова щирі, та й ми безтурботні,
Тихо сиділи, з краю моста.
Третя година, година ночі
І здається вже спати пора
Та душа відкрита і ті сірі очі
Закарбую на віки в своїй голові
Хоч і не фізично, та ми завжди поруч
Ти прямуй до мене поки ми живі.
Олена
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
