Сльоза впала на карту світу —
Мов зірка, що згасла в тумані.
На лініях, змальованих вітром,
Залишила слід тихий, незнаний.
Там, де краї межують з небом,
Де не видно кордонів орбіт.
Вона розчинилась, як небо,
Що стомилось тримати цей світ.
Сльоза покотилась до моря,
Де хвилі втомились горіти,
І шепотіли про давню історію —
Як легше навчитися жити.
На карті — мільйони доріг,
Та в кожній — чужі, та рідні долі.
І кожен, хто мріяв, хто зміг,
Лишав у сльозі свої болі.
Та в ній — не лише сум чи туман,
А й світло, що проб’ється крізь зливу.
Бо навіть маленький із сліз океан,
Зробить цей світ — більш правдивим.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
