Чому ж ми з тобою не покохаєм друг друга? Чому ж ми з тобою шукаєм друг друга? Як же ми з тобою не покохаємо себе, Хоч зажди ти на мене — я чекаю тебе.
На Новий рік запроси ти мене, Щоб всі навколо побачили мене і тебе. Ти ж кажеш усім, що не кохаєш мене, То чому ж твій дзвінок знов мене здожене?
Ти ж не кохаєш мене — то навіщо ти дзвониш мені? Твій номер на екрані знов палає у пітьмі. Коли ж ти нарешті напишеш мені, Щоб я відповів тобі в тишині? Ми шукаєм друг друга, хоч тікаєм від слів, У полоні несказаних нами життів.
Екран оживає — я бачу твоє ім'я, І знову на паузу ставиться доля моя. Ти дзвониш, щоб просто почути, як дихаю я, Але кажеш «алло», ніби ми — не сім'я.
Ці гудки уночі — як тортури для серця і вен, Ти тримаєш мене у своєму серці, як в полоні. Якщо ти не любиш — навіщо ти знову набираєш? Ти сама в собі правду про нас убиваєш.
Досить ховатись за тишею в слухавці, Досить чекати, що все минеться вранці. Запроси мене в свято, скажи це словами, А не просто гудками, що виснуть між нами.
Я втомлююсь грати у ці «поза зоною», Між нашими правдами і перепонами. Якщо я у серці твоїм, як в полоні — То просто притисни свій телефон до долоні.
Напиши мені: «Жду». Напиши мені: «Прийди». Щоб разом спалити за нами мости. Бо скільки б ми ще не шукали друг друга — Без тебе цей світ — лише замкнена смуга.
Тож просто напиши… я відповім тобі.
oleg
