Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

Як руки і серця єднають двоє - Стають на вишиваний рушничок, З"являється синочок в них чи доня - Благословлять хлібом-сіллю знов. Та на рушник кладуть той хліб рум"яний, Ікона ще в матусиних руках, Обрамлена вона теж вишиваним Біленьким рушником. Минає час І діти вже збираються в дорогу, Яку […]

Чебреці, чебреці, чебреці Чомусь терпко запахли дитинством. Згадую як тримали в руці Батога, що Петровим ще зветься. Соняшник нам конем слугував. "Осідлавши" його ми скакали. Було безліч іще в нас забав. Але дні ті так швидко промчали. Не вернути ніколи вже їх, Лише спогади душу тривожать. Чебреці. чебреці, […]

Вишивала доля чорним і червоним, Блакитні й рожеві мали кольори Дні, котрі наповнювались радістю й любов"ю, А сумні гірчили, наче полини. Ниточка до нитки, стібок до стібочка Полотном життєвим пролягли вони. І такі узори, що жоден художник Підібрать не зможе, як і кольори. Вишиванки долі. Знає про них […]

А на подвір"ї запахло любистком І м"яти розносить вітрець аромат. Візьму їх у руки - згадаю дитинство, Де матінка рідна садила їх в ряд. І мила моє кучеряве волосся У травах отих, щоби гарно росло. Не забувається, в пам"яті й досі Як мені добре й приємно було. Давно […]

В душі плекаю Слово, як маля, Думки в рядочок сію, наче жито. Нехай же комусь серце звеселя, А я із того теж буду радіти. Як до вподоби те, що я пишу, Когось торкнеться поетичне Слово, На світі недарма значить живу, Добром згадає хтось обов"язково. 2019 р.

Спориші, спориші, спориші, Так давно вже ніхто вас не косить. Біль і тугу мою заглушіть, Все єство миру й злагоди просить. І під сонцем, дощем, на вітрах Всеньке літечко ви зеленійте. Я пройдуся босоніж по вас, То й не так мені буде боліти. І полегшає знов на душі […]

Світанковою зіркою сяяла, Сонцем вранішнім пестила ніжно, Колисала нас вечором пізнім Добра й радісна усмішка мамина. Веселковою падала зливою, Гріла ласкою всіх променистою. Залишилася світлою й чистою. Де ж ви дні ті чудові щасливії? 2016 р.

Поселю у душу я добра криничку, Пов"яжу у косу я любові стрічку. Водиця джерельна - пити, не напитись, Хто скуштує, буде у злагоді жити. Із віри й надії теж сплету віночок, Хай полум"яніють квіти щастя в ньому Та кохання ватра в серденьку палає, А ще світла радість без […]

Куди це поспішаєте, літа ви молодії? Чомусь так стрімко ви мчите. що вас не здоженеш. Та спомини приємнії так серце моє гріють, Хоча що було у житті, того вже не вернеш. Залишилось лиш згадувать деньки ті золотії Як юність усміхалася і молодість цвіла. На коси снігу сивини осінь […]

Як хочеться весен мирних І літа зі співом пташок Та барв строкатих осінніх Й зими білий-білий сніжок. Прозорої неба блакиті Та річки дзвінкий водограй І нива, де жито й пшениця Уже почали достигать. У лузі цвіли незабудки, А в лісі суниць аромат Та голос віщунки-зозулі Зміг всім многа […]

Стара хатина край села, Спустився вечір тихо-тихо, Сріблястий місяць вигляда, Крізь шибку сіє ніжне світло. Вечеря на столі смачна, Уся зібралася родина, Щоб пом"янути брата й сина. Горить-потріскує свіча... 2017 р.

Запахло поле свіжістю дощу, Під сонечком весняним спину гріє. Тобі я, полечко так радісно кричу: -Ти ж моя доля і життя й надія. Мій прадід тут трудився увесь вік, Дідусь землицю пестив, мов дитятко, А батько ще малим босоніж біг, Ніс татусю обід у двох горнятках. Люблю і […]