Сучасні філософські вірші: авторські роздуми про сенс життя

ДВА КОЛЬОРИ ЖИТТЯ Два ко́льори щастя, два ко́льори долі, Два ко́льори долі зі мою були́, Два ко́льори болю, два ко́льори волі, Два ко́льори квітів для мене цвіли. Два ко́льори тиші, два ко́льори співу, Два ко́льори віри у світлу весну, Два ко́льори ночі, два ко́льори дива, Два ко́льори вічні, […]

ОДА ВІДКРИТІЙ ДУШІ Моя́ ти душе, чом бо ти відкрита? Для тебе де замо́к той відшукать, Щоб тільки той зумів його відкрити, Хто ранить би не міг і ображать. Моя́ ти душе, як з тобою бути? Ти ж добра і відкрита для усіх, Та й кожного умієш ти […]

ЖИТТЄВА СТЕЖКА ІЗ ХРЕСТАМИ У кожного свої́ хрести, Своє́ у кожного терпіння, Бува – нелегко їх нести́, Але вони і є – спасіння. У кожного свої́ гріхи, Які хрести важкими роблять, Вони, неначе кияхи… Ми їх молитвою оздобим. У кожного своя́ вина, Що серце іноді затьмарить, Й вона […]

У вишневому садочку, В калиновому розмаї Я ліричну щиру творчу Душеньку свою купаю. Насолоджуюсь красою Весняного первоцвіту І повільною ходою Наближаюсь в тепле літо. У березовому гаї Під мелодію пташину Моє серденько співає, Так до осені прилину. Лист кленовий опадає І встеля життєву стежку, Осінь килим вишиває, На […]

Будьте швидкі, мов змії у травах, що ковзають тишею, не лишаючи сліду. Вмійте з’являтись там, де вас не чекали, і щезати так, ніби вас і не було у світі. Будьте хитрі, як вовки у туманах, що читають серця краще за слова. Пильні, мов ніч, що стереже свої грані, […]

Стоїть калинова колиска в куточку, З десяток гойдала вона поколінь, Коли виростали доньки й синочки, То колихали в ній діток своїх. Вона натрудилась, ночами не спала, Розповідала малятам казки, Сон із дрімотою в дім закликала, Щоб солодко спали й здорові були. Тепер відчуває себе сиротою І плаче тихенько, […]

Важка праця хліборобська, Особливо в час війни, Бо летять на ниви бомби, Ще й мінуються вони. Селянин оре та сіє, Не боїться він заброд, Щоби з хлібом був народ Наш незламний український. То ж дозвольте привітати З професійним святом вас, Трударі сільські завзяті. В нелегкий воєнний час Витримки […]

Молодії літа наші Колись вгору піднімались, Тепер котяться згори, Наче тії гарбузи. Роки...Роки... Вже немало Нам зозуля накувала. І зогледітись не встигли - Як промчали, десь побігли. І серпанком легким срібним Русу косу ви покрили, На чолі лишили зморшку, Молодо лиш сяють очі, Їх ви не змогли змінити, […]

А за вікном, а за вікном Холодний вітер із дощем. Забрали журавлі тепло, У серці ж залишили щем. Журавлики ви, журавлі, Нехай же буде шлях легким І ви до рідної землі Всі повертайтесь навесні. Падає листя у траву, Як вишиваний килимок. Осене, забери журбу, Позбав мене сумних думок. […]

Побувала, звідки, завше, вороття немає, Де панує вічна тиша, широчінь без краю. Порожнеча, вакуум, нескінчений простір, Де думки твої та мрії ніби на помості. Де тебе сканує всесвіт на вчинки та дії, Де немає майбутнього, немає надії. Там володарює вічність, там час не існує. Забуття тече рікою, до […]

Скинувши тіло, мов зношений одяг, Душа полетіла у вись в небуття. Де зорі палають вогнем у просторі, Де вічність, можливо, дасть нове життя. Душа відпочине, від стресу земного, Від тягот, сум'яття, хвороб і турбот. Та Всесвіт її скинув донизу знову, Мовляв, не влаштовуй життю ти бойкот! Живи і […]

За келихом вина зі Смертю, Розмова лилася неспішно. «Скажи, що значить слово жити?» - Спитала Смерть мене зловтішно.- «Безмежний спокій я дарую. Життя –це біг часу невпинний?» Надпив вино, відповіла я, Всміхнувшись, ніби то, невинно : -«Уважно вислухати тишу, Порозумітися з собою. Поринути думками в безкрай, Відмовитися від […]