Учив великий Марк Аврелій
Буть зовнішньонезалежним
Як ЗНО
Та от буття – одне воно
І ця павукодумка завше мчить по стелі…
Завертає вона в кутик забуття
Тілесного і соціального,
В відчуженні від люду й мрій.
Щоб шалених суєтних шумних ідей рій
Скрутити в ріг баранячий, щоб до пуття.
Кажуть – не говорять часто із собою,
Щоденник діалогів не ведуть.
Але ж твоє єство – твій кращий мудрагель!
Бо це діянь твоїх усіх стійка модель.
І те, що зможе дать тобі спокою…
Серед людей не стати нам людьми,
Що не тривожать свою душу.
Себе не зрозумів – байдуже,
Чи зміг околишнім надать поруку.
Лиш самотуш ти вийдеш із пітьми,
Хоч і тримаючись за рідну руку.
MbNotPsycho
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
