Її бачив майже раз

Не Петрарка і не Данте,
Не Шекспір, але повір,
Її я бачив майже раз.
Віч-на-віч.
В темноті маршрутних свіч.
Як пішла – дивився в путь.
Чи повернулася зирнуть
«Чи повернувсь?» на неї Я.
Себе так легко обмануть,
Мабуть мене не обіймуть.
Але чи маю я забуть?,
бо не дістану візаві.
Ґелґоче розум до душі:
Що усмирись, а не жалій,
Не плач, молитися не смій,
Цю і‌скру – віддай вітрові,
Нехай в туман схова її.
А щастя в сонячнім вогні.
Ти тільки ранку дочекайсь.
Редніков