Згасає вогнище
без хмизу,
В очі в’їдається димок…
Згинає голову донизу
Багаж мій
спогадів, думок.
Скриплять дерева,
ворон кряче,
В води полоні осока…
Очі щипає дим добряче,
До хмизу
тягнеться рука.
Знов язики
вогню стрибають,
Гучно потріскують гілки,
Іскряться спогади,
дрімають
Мої натомлені думки.
19.11.2023.
Зубко Ганна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У вас гарні вірші