Під аркою вранішніх мар
Ти стій і дивись поміж хмар,
Як в браму без слова
Постать казкова
Впливає з туманних примар.
Несе він проміння й імлу,
І шелест, і подих у мглу,
І крок невидимий,
І спів невловимий,
І шепіт у срібнім саду.
І кличе невидимий дзвін,
Мов спомин забутих глибин,
І зорі холодні
В безмовній безодні
Тремтять, мов розбитий бурштин.
Та раптом розтане туман,
Немов розімкнеться обман,
І в промені білім
Над обрієм милим
Заграє прозорий світан.
І вже не лякає імла,
Бо день розгортає крила,
І світлом сповита
Дорога відкрита –
Туди, де надія жила.
Віталій Решетняк
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
