Біліє парусник на морі…
Був близько, а тепер пливе у синю даль.
Згасає ще одне життя у горі –
воскова свіч життя не вічна є, на жаль.
А море, тихе і спокійне,
співає пісню вічності глибин…
Летить душа за парусником білим,
зникає горя гіркості полин.
Летить душа, летить туди,
де моря синь єднається з блакиттю неба,
де дивним сном перетинаються світи,
де мрій танок і царство вічного спокою,
в словах зникає там потреба,
і не шумить життя бурхливою рікою…
07.02.1999
Юлія Маринич
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Лірично. Але раджу допрацювати. Українською мовою ВІТРИЛЬНИК, а не ПАРУСНИК. ВІТРИЛА, а не ПАРУСА. Творіть.-) Легкого пера!