Стерня. Людина йде.
Під чоботом підстрибують зернинки
достиглого під сонцем жита.
Гніздо. Людина йде.
Травою вкрита на землі
лежить перепелиця вбита.
Пісок. Людина йде.
Безсиле дерево, з землі
під корінь вирване, страждає.
Ріка. Людина йде.
Летить у воду камінь з рук,
добра в яких давно уже немає.
Людина йде. Земля кричить.
Ріка… Гніздо… Стерня… Пісок…
Лишає чобіт на землі кривавий слід.
Тремтить земля, та чобіт робить крок.
21.03.1999<br>Юлія Маринич
