Вночі, коли яскраво світили ліхтарі, він починав читати для неї вірші.
Відкривав цю збірку, окутував її у любові своїй.
Вірші Симоненка, у яких велична любов у кожній з рядків, розказував, як добре бути у любові її.
Теплий осінній вітер ласкаво наголошував їм, що скоро час.
Час прощатись, ми вже на вокзалі.
Час відпустити все, що турбувало, час жити далі, час кохати далі.
Юні роки пробігають швидко і не зупинно, він наголошував їй, щоб не спішила.
Все встигнеш, люба! Все в руках, ще зорі світитимуть довго, показуватимуть тобі шлях.
Кохати будеш завжди, ніколи не потухнуть очі твої.
Зберігай тільки ту надію і вірність у собі.
Повернусь я, люба! Чекай мене, повернусь навесні! Тільки бережи ту любов у собі.
Лопатовська Вікторія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
