Закрийте нам небо – ракети летять.
Не ті, що простори зірок бороздять —
Летить чорний чад, і сліпучий вогонь.
Розбуркує сни, ніжність теплих долонь.
Гуде і здригається тиша жива,
Стають сірим попелом села й міста.
І падає світ, обірвавшись на крик,
І час, ніби скло… і ракет свист і рик.
Та крізь морок пекла, крізь горе і страх
Ще б’ється життя у розтрощених снах.
І серце, що тріснуло в жахах війни,
Відновиться, вирине із глибини.
Зростуть нові села, і мирний вогонь
Дасть світу тепло й ніжність рідних долонь.
Розвіється дим, ясне сонце зійде,
На крилах весни свіжий подих прийде.
Кінчається все — так мудрець говорив.
Проміння проходить крізь темний прорив.
Летять знов ракети у космос до зір,
І вже не несуть люті бомби , — а мир.
Летить вітер змін, через рій сірих хмар.
Відкрийте нам небо блакитне — це дар.
20 квітня 2026 р.
