Вірші про війну: поезія мужності, болю та незламної віри

Ми — з попелу, з вітру, з залізної волі, З молитви у тиші, з нелегкої долі. Крізь грім артилерій, крізь дим і руїни — Несем свою правду, ми сини України. Не падали духом і не змерились, Коли ворог ступав і земля тремтіла. Ми серцем стояли, де тіла втомились […]

На схилах надії, у зорях тривоги, Зростають свободи живі береги. Нескорений дух, де тернисті дороги, Підносить над світом свої стяги. У серці палає вогонь незгасимий, У погляді — віра, що шляхом іде. Ми — діти землі, що цвітуть як калина, Де правда крізь кулі й залізо зійде. Крила […]

Стоїмо під вітром і дощем, Серед куль, що свистять в імлі, Серед болю, страху й ночей — Ми незламні на цій землі. Стоїмо, бо віримо в правду, У свободу, у мирний час. Хоч за крок — невідома зрада, Та любов не покине нас. Стоїмо — бо серце гаряче, […]

На передовій — не лиш кулі свистять, Там мрії крізь вибухи дихають в такт. Там юність тримає у серці тепло, І навіть у пеклі — добро не спекло. Там зорі не сплять, а в очах солдатів, І небо мовчить, як молитва у тата. Там кожен світанок — не […]

Коли замовкнуть гармати, І тиша впаде, як роса, Ми будемо пісні співати, І знову оживе краса. Солдати складуть свою зброю, Поглянуть на небо ясне, І сльози — не болю, а волі — Збіжать по обличчю рясні. Де танки проїхали з ґвалтом, Ростимуть квіти неземні, І діти зітхнуть, що […]

Ми разом — в серці сила грізна, У кожнім кроці — боротьба. Коли стоїть Вкраїна вільна — Тремтить у страху темнота. Ми йдемо поруч, брат за брата, Мов крила — воля за плечем. За рідну землю, за маляток, Що сплять під мирним ще дощем. Сини і доньки, і […]

В окопах, де тиша гірка, Де біль серце розриває , Слова твої — мов зірка, Що світить та допомогає. Ти слухаєш шепіт душі, Що зранена бурею бою, Ти словом рятуєш живі Серця, втомлені боротьбою. В твоїх очах — розуміння й тепло, Ти розвіюєш тінь сумнівів, спаду. Усім, хто […]

Порожнє ліжко — ніби крик, Що в тиші серце розриває. Твій запах зник, твій теплий подих — Його душа ще пам’ятає. Ніч мовчки плаче зоряним дощем, Сама плетеш із спогадів плащем. Його слова, усмішку, кожен жест... Порожнє ліжко ---- наче тихий хрест. Порожнє ліжко — де жило кохання, […]

Сльоза на броні — як молитва, слова, У серці воїна — надія жива. Дорогою болю, крізь дим і вогонь, Веде його віра, до рідних долонь. Не знає спокою, не просить медалі, Він стоїть за дітей, за любов, у завалі. За мамині очі, за татовий дім, За тих, хто […]

Чорний ранок… лютого… без сонця, Тиша рвала серце — наче крик. В небі — зграя чорного воронця, А в очах — дитячий погляд зник. Місто спало. Перші вибухи — як грім, Ось і прийшла лиха година, На порозі мати з хрестиком старим — Молиться, щоб не забрала війна […]

У бурю, у грім, у важкий перелом, Ми стали стіною — серцем і словом. Коли навкруги — лиш дим і вогонь, Ми тримаємось разом — не йдемо осторонь. Ми різні, та разом — єдине зерно, Що крізь буревії проросте все одно. Не зламає страх, не здолає тьма, Бо […]

У мороці ночі, де тиша густа, Де вітер, мов плач, шелестить по листах, Я йду, не вагаюсь, крізь біль і жахи — Бо світло живе в мені, а не страхи. Хоч тінь огортає дороги й думки, І зір не знаходить знайомі стежки, Та серце палає, мов іскра жива […]