В пожежі війни догорали уламки…

В пожежі війни догорали уламки…
Будинку, що цілим був іще спозаранку…
Поранені діти, розбиті машини,
Тіла, що ганчір'ям якимось прикриті…
Ще вчора жили й планували родини,
Мама співала колискову маленькому сину,
Любили і мріяли, просто жили,
Але хтось порішав, що там військові тили.
Сиділи та радились московські чини
І кращих ідей не зайшло їм в уми…
Прокляття війни над нами висить
Життя обріватися може у мить…
Та жити нам треба, любить як ніколи,
Проводить дітей до садочка, до школи,
Стрічати світанки, співати пісень,
Сповнювати вірою кожен прожитий день…
Іти працювати, наш світ берегти
Щоранку, щоночі пам'ятати за тих,
Хто робить для нас все можливе в цей час,
Щоб не полишали нас світло і газ,
І щоб працювали лікарні, садки,
Щоб знову стрічались на вокзалах "Я" й "Ти"…
Щоб дихати й мріяти діти могли,
І волонтерити попри крадіжки в тили…
Допомагати тим, хто любить та жде.
Тим хто очікуванням часом живе,
Для кого у році є лиш місяць чи два,
А все інше робота та пам'ять , яка ожива…
Молитися, вірити й творити дива,
Це все дяка тим, хто за нас віддава –
І мрії ,і тіло, й родинне тепло
Те все – заради чого серце в грудях пекло…
Ми дякуєм Богу та ЗСУ!
Що зберігають все , чим нині живу
Вони зберігають нам душі й тіла
І все що війна відібрать не змогла….
13.11.2025
Брезіцька Ольга