Гвинтик в механізмі миру

Суспільство вже давно живе своїм законом,
Червоною ниткою у нім стоїть коротка заборона
Чи від нудьги, чи з розпачу, мабуть,
Люди її законом обізвуть.
Впливати люди хочуть майже на усе,
Тому в політику Титанік їх несе
До перших виборів, де їх чекає Айсберг,
Втрачають там моральність, лізучи на влади берег!
Всі хочуть жити в казці ніби,
Де їм повинні всі – так тонуть в туні власної брехні…
А ЗМІ, замилюючи очі,
Розповідає казочки усім охочим,
Хто більше платить, той герой,
А хто працює, а ну в строй!
Людина, не зважаючи на силу
Це гвинтик в механізмі миру.
Людина змінюватись може, як захоче.
Суспільство – це система й змінюється дуже не охоче,
Для кардинальних змін потрібен лідер,
Але, як його зростить? Ось де нашої проблеми вимір!
Систему просто так зламати дуже важко
Вона підтримує себе, пророкуючи усім поразку,
Вона виховує для себе нові кадри,
Відправляючи філософів мандри…
Подумай сам, що ти зробити хочеш,
А потім, друже, що реально можеш?..
Можливо, саме ти – суспільство зміниш,
А може, у примар, імлі згинеш, як й до тебе згинеш.
Вирішуй сам, що будеш ТИ робити…
Я ж пропоную просто жити і робити.
Робити так, щоб соромно не було
І думати над тим з ким вже життя зіткнуло,
Можливо, це товариш твій тобі зустрівся,
А може недруг в домі твоїм поселився…
Подумай, але не поспішай усе руйнувати,
Хто знає, що в житті спіткає ще пізнати…
29.11.18.
Брезіцька Ольга