Одного разу , наче над червоними полями ,
Я і королева , літаєм , наче пелюстки .
Ми з тобою і завжди
Літаєм в хмарах .
Вітер і море , не мають правди ,
А риби плавають в озерах .
Море землю опускає ,
Вітер сонце захищає .
Небо ясно нас зігріє ,
Наче ласкаво усіх прикриє .
Немов , як зонтик золотий
Як розкішна альтанка , як дім чарівний .
Як на очах твоїх солодких,
Ангелочків наче чарівних .
Дякую , за те що любов зберегла ,
Дякую , за те що врятувала від зла .
Спасибі за те що , у нас все є
Спасибі за те що , в тебе ми є .
Спасибі за те що , прийшла весна
Спасибі за те що , ти нас благословила.
І нехай на небі душа рідна не згасає,
І нехай наче землю нашу вона благословляє.
Рідні люди , як одна велика родина,
Як величезна чарівна пташина .
А ми і літаємо наче пелюстки ,
І назавжди літаємо в хмаринці.
А краса і та й чарівна ,
Наші мами , як жіноча перлина .
Наші татусі , як священні герої ,
Наші дідусі та бабусі , як люди мудрі .
Наші брати і сестри,
Як великі народи .
Як милуються усім ,
А Україна – наш рідний дім .
Як на очах твоїх солодких,
Ангелочків наче чарівних .
Дякую , за те що любов зберегла ,
Дякую , за те що врятувала від зла .
Спасибі за те що , у нас все є
Спасибі за те що , в тебе ми є .
Спасибі за те що , прийшла весна
Спасибі за те що , ти нас благословила.
І нехай на небі душа рідна не згасає,
І нехай наче землю нашу вона благословляє.
