Не говори, що ти кохаєш —
Я в це не вірю. Не кажи.
Що про кохання вірне знаєш,
Про жертву теж не говори.
Бо жертва — той у цьому світі,
Хто тихо тліє — не горить,
Той, хто у небі на орбіті,
У мріях без діянь летить.
Душа і досі ще кохає:
Неспокій вдень і бій вночі.
І до самих кісток проймає
Твій вовчий плач у тишині.
Твоє «люблю» — легкий туман,
Що тане й сліду не лишає.
А почуття твої — обман,
Який душею відчуваєш.
Допоки ти плекаєш его,
Поки у дзеркалі лиш ти —
Все, що ти робиш — тільки ехо,
Там не народжуються «ми».
31 березня 2026 р.
