Дивився місяць з висоти,
Ніч росами ступала,
У свої сутінки, у сни
Все ніжно сповивала.
Й спови́ла двір і сад у нім,
А місяць зиркав далі,
Тихенько явір шелестів
У напівсонні хвилі.
З’явивсь світанок, місяць зник,
Пташки́ защебетали,
В дворах прокинувсь гомін,
крик,
Ще й півні заспівали.
Лунав вже звичний скрип коліс,
І тупіт ко́ней чувся,
Шумів, хитався верболіз,
То випрамлявсь, то гнувся.
05.03.2026.
Ганна Зубко
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
