Які ж пернаті небеса,
Мов надбурхливе чорне море,
Зове уверх, переверта,
Піднятись кличе надрухоме,
Тече з джерел у невідомість,
В прекрасне змінює потворність,
Фарбує очі, пишно грає,
Рухомим робить нерухомість,
Мене до себе повертає,
В душі народжується гордість.
Туди б мені піти аж зараз,
Злетіти, гратися буремно,
У хмарах, плавати, щораз
Пірнати в пух, а в серці щемно.
Тоді ж я буду щастя мати,
Тоді життя я проживу,
Його відчую, знищу ґрати,
Для цього саме полечу.
Антон Шаталов
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
