ДО БАЙДУЖИХ

ДО БАЙДУЖИХ

Найнікчемніші люди мені,
Що байдужі до всього на світі,
Що живуть не помітно, в тіні,
І тремтять, і бояться на світлі.

Бо у їхній байдужій душі –
Ні тривог, ні страждань, ні кохання,
Лиш інстинкти – життя сторожі,
Пристосованість до виживання.

У байдужій душі почуття,
Як вода у смердючім болоті,
Без застою вирує життя
В водограї та водовороті.

Тож не будьте байдужі, брати,
Ще не щастя – вареники з салом,
Щоб життєві "пороги" пройти,
Треба бути Дніпром, а не ставом.

Тож нехай ваші душі щемлять,
За чужі і за власні печалі.
Хай найкращі пориви не сплять,
Нині, прісно й довіку на далі.

Григорій Ляховець

Григорій Ляховець