Зелені берети
Зацвіли між ставками сади яблуневі,
віддзеркалились в небі сталеві багнети.
Ти пішов на війну по дорозі травневій,
залишивши слова: «Ми зелені берети».
Гримотів небокрай. Сонце в мареві тліло.
Працювали ворожі арта й міномети.
Біль прийшов, а з ним на губах посинілих
запеклися слова: «Ми зелені берети».
Чорні стіни. Тортури. Кривава підлога.
Біля скроні застигла рука з пістолетом.
Постріл! І прилетіли від Бога
невмирущі слова: «Ми зелені берети».
Довгий шлях. Хвилювання. Нестерпна надія.
Обміняли! Позаду фашистські тенета.
Спалахнули в очах закатовані мрії
і солоні слова: «Ми зелені берети».
Замело. Світ поглинули хмари свинцеві.
Заблищала життям нагородна «Беретта».
Ти пішов на війну по дорозі грудневій,
залишивши слова: «Ми зелені берети».
<br>Олександр Гула
